Одна з головних новацій — врегулювання проблеми колективної власності на землю. Ще у 1990-х роках величезний обсяг земель був переданий з державної власності у колективну власність сільськогосподарських підприємств.
Це була більшість території сільських рад. Пізніше у країні почалася кампанія масового паювання цих земель. Паюванню підлягали лише сільськогосподарські угіддя, а інші землі “зависли в повітрі”. Таких земель може бути до 1,5 млн га.
Серед земель колективної власності — дороги між земельними паями, лісосмуги, землі під фермами, водними об’єктами.
Неоднозначна ситуація склалася із землями під польовими дорогами. У кожному масиві земель сільськогосподарського призначення була запроектована сітка польових доріг. Це було зроблено, щоб власники ділянок мали змогу дістатися до них. На практиці ж абсолютна більшість власників передали їх в оренду.
В результаті ті дороги, які повинні були слугувати для доступу до ділянок масиву, розорювалися і без будь-яких правових підстав використовувалися орендарями як рілля. Площа таких доріг в межах України становить близько 400 тис га.
Є також певна площа недопайованої ріллі. Зокрема, частими були випадки, коли до земель пайового фонду не включалися кормові угіддя. Склалася абсурдна ситуація. Люди з членів підприємства вийшли, одержали земельні паї, але самі підприємства як юридичні особи часто продовжували існувати.
Залишилися також державні акти на право колективної власності на землю з прізвищами усіх членів колективного сільськогосподарського підприємства. У процесі паювання частина колективних підприємств передали усі землі, що залишилися від паювання, у комунальну власність, частина — ні.
Що робити з цими землями, не знав ніхто. Власника фактично нема, а сільська рада передати ці землі в оренду не може. Крім того, нормами чинного законодавства, взагалі не передбачено колективної власності. Нарешті ми знайшли адекватний варіант вирішення проблеми. Що ж передбачає закон?
- Землі ліквідованих колективних підприємств передаються до комунальної власності громад, на території яких вони розташовані.
- Колишнім членам колективних сільськогосподарських підприємств, у яких паювання вже пройшло, але які не ліквідовані, надається право до 2025 року допаювати сільськогосподарські угіддя, які залишилися у колективній власності.
У процесі допаювання всі несільськогосподарські землі повинні бути передані у комунальну власність. До завершення процесу допаювання місцевим радам надається право передавати ці землі в оренду. Це дозволить використовувати землю за цільовим призначенням і дасть місцевим бюджетам додаткові доходи.
- Якщо до 2025 року такі рішення колишніми членами КСП не будуть ухвалені, місцеві ради можуть звернутися до суду із заявою про передавання земель до комунальної власності в порядку визнання майна безхазяйним.
Землі працюючих КСП закон не чіпає, вони будуть користуватися землями колективної власності. Проте, якщо такі КСП будуть в подальшому паюватися, то несільськогосподарські землі треба буде передати до комунальної власності.
Запропонований шлях вирішення питання збалансований, бо так враховуються як інтереси членів КСП, так і інтереси громад.
