Про колективну власність

Одна з головних новацій — врегулювання проблеми колективної власності на землю. Ще у 1990-х роках величезний обсяг земель був переданий з державної власності у колективну власність сільськогосподарських підприємств.

Це була більшість території сільських рад. Пізніше у країні почалася кампанія масового паювання цих земель. Паюванню підлягали лише сільськогосподарські угіддя, а інші землі “зависли в повітрі”. Таких земель може бути до 1,5 млн га.

Серед земель колективної власності — дороги між земельними паями, лісосмуги, землі під фермами, водними об’єктами.

Неоднозначна ситуація склалася із землями під польовими дорогами. У кожному масиві земель сільськогосподарського призначення була запроектована сітка польових доріг. Це було зроблено, щоб власники ділянок мали змогу дістатися до них. На практиці ж абсолютна більшість власників передали їх в оренду.

В результаті ті дороги, які повинні були слугувати для доступу до ділянок масиву, розорювалися і без будь-яких правових підстав використовувалися орендарями як рілля. Площа таких доріг в межах України становить близько 400 тис га.

Є також певна площа недопайованої ріллі. Зокрема, частими були випадки, коли до земель пайового фонду не включалися кормові угіддя. Склалася абсурдна ситуація. Люди з членів підприємства вийшли, одержали земельні паї, але самі підприємства як юридичні особи часто продовжували існувати.

Залишилися також державні акти на право колективної власності на землю з прізвищами усіх членів колективного сільськогосподарського підприємства. У процесі паювання частина колективних підприємств передали усі землі, що залишилися від паювання, у комунальну власність, частина — ні.

Що робити з цими землями, не знав ніхто. Власника фактично нема, а сільська рада передати ці землі в оренду не може. Крім того, нормами чинного законодавства, взагалі не передбачено колективної власності. Нарешті ми знайшли адекватний варіант вирішення проблеми. Що ж передбачає закон?

  1. Землі ліквідованих колективних підприємств передаються до комунальної власності громад, на території яких вони розташовані.
  2. Колишнім членам колективних сільськогосподарських підприємств, у яких паювання вже пройшло, але які не ліквідовані, надається право до 2025 року допаювати сільськогосподарські угіддя, які залишилися у колективній власності.

У процесі допаювання всі несільськогосподарські землі повинні бути передані у комунальну власність. До завершення процесу допаювання місцевим радам надається право передавати ці землі в оренду. Це дозволить використовувати землю за цільовим призначенням і дасть місцевим бюджетам додаткові доходи.

  1. Якщо до 2025 року такі рішення колишніми членами КСП не будуть ухвалені, місцеві ради можуть звернутися до суду із заявою про передавання земель до комунальної власності в порядку визнання майна безхазяйним.

Землі працюючих КСП закон не чіпає, вони будуть користуватися землями колективної власності. Проте, якщо такі КСП будуть в подальшому паюватися, то несільськогосподарські землі треба буде передати до комунальної власності.

Запропонований шлях вирішення питання збалансований, бо так враховуються як інтереси членів КСП, так і інтереси громад.

Вакансії Держгеокадастру - твоя можливість змінити країну! Детальніше
Hello. Add your message here.